Розділ I Податкового кодексу України-Загальні положення

Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу України
1.1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у процесі встановлення, зміни та скасування податків та зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
1.2 Відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України та спеціальних законів з питань оподаткування
2.1 Внесення змін до Податкового кодексу України та спеціальних законів з питань оподаткування.

Стаття 3. Податкове законодавство України
3.1 Податкове законодавство України складається з цього Кодексу, Митного кодексу України (у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу; чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування.
3.2 Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законами України з питань оподаткування, застосовуються правила міжнародного договору.
3.3 Контролюючі органи надають податкові консультації у порядку визначеному розділом ІІ цього Кодексу.

Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
4.1 Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається.
4.2 Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
4.3 Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
4.4 Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами.
4.5 Соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до фактичної платоспроможності платників податків.

Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами
5.1 Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування та митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Розділу.
5.2 У разі коли поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Стаття 6. Поняття податку та збору
6.1 Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, іншого закону з питань оподаткування.
6.2 Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
6.3 Не визнаються податком або збором платежі, що не визначені цим Кодексом як загальнодержавні та місцеві податки або збори.
6.4 Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи порядку, становить податкову систему України.

Стаття 7. Загальні засади встановлення податків
7.1 Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. У разі, якщо хоча б один із зазначених обов’язкових елементів не визначено, податок вважається не встановленим.
7.2 Під час встановлення податку можуть передбачатися підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування.
7.3 Розмір, механізм справляння податків і зборів, за винятком механізму індексації ставок податків і зборів, установлених у фіксованому значенні, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
7.4 Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 8. Види податків та зборів
8.1 В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
8.2 До загальнодержавних належать податки та збори, що установлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
8.3 До місцевих належать податки та збори, що установлені відповідно до пункту 4.15 статті 4 цього Розділу рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори
До загальнодержавних належать такі податки та збори:
9.1 податок на прибуток підприємств;
9.2 податок на доходи фізичних осіб;
9.3 податок на додану вартість;
9.4 акцизний податок;
9.5 податок на транспортні засоби;
9.6 екологічний податок;

Стаття 10. Місцеві податки та збори
10.1 До місцевих податків належить: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
10.2 До місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності,збір за місця для паркування транспортних засобів,туристичний збір.
10.3 Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
10.4 Місцеві ради самостійно вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо установлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
10.5 Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
10.6 Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.

Стаття 11. Спеціальні податкові режими
11.1 Спеціальні податкові режими установлюються цим Кодексом, і застосовується у випадках і порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
11.2 Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, а також суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність на певній території.
11.3 Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів, визначених статтями 9 та 10 цього Розділу.
11.4 Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, що не визначені такими цим Кодексом.

Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.
Верховна Рада України установлює на території України загальнодержавні податки та збори та визначає:
12.1 перелік загальнодержавних податків та зборів;
12.2 перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад;
12.3 положення, що зазначені в пунктах 7.1 - 7.2 статті 7 цього розділу щодо загальнодержавних податків та зборів;
12.4 положення, що зазначені в пунктах 7.1 - 7.2 статті 7 цього розділу щодо місцевих податків та зборів.
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Криму належить:
12.5 установлення на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних податків та зборів, зазначених у підпунктах 9.6 і 9.10 пункту 9.1 статті 9 цього розділу, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування;
12.6 зміна розміру ставок податків та зборів, передбачених у підпункті 12.7 пункту 12.6 цієї статті, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування, у порядку, установленому цим Кодексом;
12.7 визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим.
До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо місцевих податків та зборів належить:
12.8 прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору;
12.9 встановлення місцевих податків та зборів, за наявності об’єктів оподаткування або умов, пов'язаних із встановленням таких податків та зборів, у межах граничних розмірів ставок та з урахуванням особливостей їх визначення, встановлених цим Кодексом;
12.10 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є актом законодавства з питань оподаткування місцевими податками та зборами;

Стаття 13. Усунення подвійного оподаткування
13.1 Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.
13.2 При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.
13.3 Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою України.
13.4 Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.
13.5 Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Стаття 14. Визначення понять
У цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
14.1 аваль - вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання векселедавцем оплати податкового векселя, яке оформляється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя;
14.2 активи - у значенні, наведеному у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
14.3 амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
14.4 акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);
14.5 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД;
14.6 апеляційне оскарження - оскарження платником податку податкового повідомлення – рішення про визначення сум грошового зобов’язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу у порядку і строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного або судового оскарження;
14.7 аукціон (публічні торги) - конкурентний спосіб продажу активів з метою отримання максимальної виручки від продажу активів у визначений час і в установленому місці;
14.8 бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі, включаючи, будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається надходження коштів до продавця з метою компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг);
14.9 біоетанол - спирт етиловий зневоджений, який виготовлений з біомаси для використання як біопалива та належить до товарної позиції 2207 згідно з УКТ ЗЕД;
14.10 будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;

Стаття 15. Платники податку
15.1 Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
15.2 Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами.

Стаття 16. Обов'язки платника податків
Платник податків зобов'язаний:
16.1 стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому цим Кодексом або законодавством України з питань митної справи та оподаткування;
16.2 вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
16.3 подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
16.4 сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених податковим та митним законодавством;
16.5 подавати на письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених податковим та митним законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;
16.6 подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;
16.7 не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
16.8 повідомляти органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
16.9 повідомляти органу державної податкової служби про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи- підприємця;
16.10 забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

Стаття 17. Права платника податків
Платник податку має право:
17.1 безоплатно отримувати в органах державної податкової та митної служб, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;
17.2 представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;
17.3 обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;
17.4 користуватись податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;
17.5 одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;
17.6 бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти перевірок, проведених контролюючими органами;
17.7 оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами консультації;
17.8 вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

Стаття 18. Податкові агенти
18.1 Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
18.2 Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Стаття 19. Представники платника податку
19.1 Платник податку веде справи, пов'язані із сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податку в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податку права на особисту участь у таких відносинах.
19.2 Представниками платника податку визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або доручення. Доручення, видане платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, повинне бути належним чинном засвідчене відповідно до чинного законодавства.
19.3 Представник платника податку користується тими ж правами, що встановлені цим Кодексом для платників податку.